Где купить Астрахань АМФЕТАМИН Бошки Шишки А ПВП Галлюциногенные грибы Кокаин ГАШ Меф

Дороу, братва! Отдыхайте на харде, я вам расскажу, как моя крейзи ночка прошла! Вот так получилось, что я как-то раз взял такую зверскую закладку с кетамина, что мозги настолько закрутило, что рофлатся хотелось! Двигался я туда вечерком с пацанами, а в музее у нас лютый стрем был! Во-первых, ломиться нам ни в какую в этот сраный музей, а почитать про историю нам интересно было. Во-вторых, я слышал от одного брата, что там закуришь сколько душе угодно и никто не задаст вопросов, а нам это как раз дико подходило, да! Все началось с плана похода в музей. Я, вместе с кентами Жориком и Ваней, решили взять с собой пару закладок кеты. И хоть риск охрененный был, мы никаким стимулом не особо парились, пачаны! Ведь наркоманы-гопники всегда на волоске от опасности живут, а мы еще и блеванулись на такой развратный кайф, афганский братва просто нервно курит в сторонке! Пришли мы туда, часов в 10 вечера, не знаю, зачем так поздно, но решили лучше в темноте выбраться. Обычная фигня - охранник встретил нас, давай паспорта спрашивать. Я сразу думал - через нос мне спиздеть или нет? На всякий случай давай нюхать кету и бензолку кодеином поддержать. Заговорил с охранником, мексиканский нос налит - я ему рофляную историю рассказывать начал про то, как я туалет в музее разыскивал, а оказался в кабинете главного директора, да капец крутой рофл вышел, у нее просто шофер возле стола связался и смеяться начал! А охранник прямиком дуру поднял - сказал, что компенсирует мою нервозность, давай рассказывать дальше! Ну я и рассказываю, а он раздул щеки, потом носилкой норм подсобил и счастливо отпустил. Короче, пацаны, все круто, мы внутри!

Такой взлет у нас случился, все наши идолов отпустили и мы рванули грабить этот музей. Ауры нас просто окружали, лампочки блистали, а мы с восторгом пробегали мимо экспонатов. Братья, в тот вечер музей свою лютейшую стрему дала, такой кайф, что голову офигевшую до утра не светило.

Блин, ахренеть, как выкрутился от охранника... Сидим мы в зале, мирно курим кету, ржем от души, и вдруг прямо в упор к нам подошел охранник, глаза просто в огне горели! А где ваши билеты? А нам, братюньки, безопасно (как вообще можно было не догадаться) наши друзья простой рофл поставили! Вот оказывается, наши закладки в музее обнаружили и охране доложили, что мы все экспонаты про коллекцию кенты пытаемся метать, блин, настоящая безотказная фраза! Охранник счастливо отморгал мне и крикнул: Брат, я прямо поражен, этот музей не боится ваших закладок, вы смелые парни! Я бы вам так розыгрышем выжил! Молодцы, вы молодежь, такому достойные! Ну, что я могу сказать, пацаны, сила закладок в этом музее, а охранник был просто крутым рофлом! Вот так еще один старый музей раскритиковали и отжарили! Впереди нас ждут новые приключения!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...